Спадщина

[Юр.Кон.ВКМНАУ]

Прийняття спадщини за законом:
Спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї.
Моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Частки в спадщині кожного зі спадкоємців є рівними. Спадщина приймається шляхом особистого звернення до нотаріуса нотаріального округу за місцем відкриття спадщини. Якщо особа постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, то вона вважається такою, що фактично прийняла спадщину.
Для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний термін, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо особа не прийняла спадкового майна або відмовилася від його прийняття, то для особи, яка залежала від цього факту, встановлюється тримісячний термін, що починається з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Для оформлення права власності на спадкове майно спадкоємець має право подати заяву про видачу відповідного свідоцтва до нотаріуса. При цьому необхідно подати такі документи:
• паспорт для встановлення особи і перевірки її дієздатності;
• свідоцтво про народження для встановлення родинних зв'язків із померлим;
• свідоцтво про шлюб;
• свідоцтво про смерть спадкодавця;
• довідку про склад сім'ї на підтвердження факту проживання однією сім'єю на момент смерті спадкодавця;
• документи, що підтверджують склад спадкового майна (у разі потреби — наявність оцінки спадкового майна);
• документи — правовстановлюючі на нерухоме та рухоме майно.
Державні нотаріуси, згідно із Законом України «Про нотаріат», справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.
Розміри ставок державного мита, що справляється за вчинення нотаріальних дій, різні. Зокрема, за видачу свідоцтва про право на спадщину одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі та іншим спадкоємцям розмір державного мита становить 0,5 відсотка від суми спадщини. Що ж до розміру державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю), то він становить 0,1 відсотка від суми спадщини, якщо видається одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі, та 0,5 відсотка — за видачу іншим спадкоємцям.
Складаємо заповіт
Заповіт – це особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.
Правові наслідки заповіту, включаючи його виконання, настають лише після відкриття спадщини, тобто лише після смерті заповідача – особи яка склала заповіт.
Скласти заповіт може лише особа, не обмежена у дієздатності!
ЗАУВАЖТЕ! За життя заповідач може в будь-який час скасувати заповіт, змінити його або скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше скасовує попередній заповіт в і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
ВАРТО ЗНАТИ! При посвідчені заповіту нотаріус зобов’язаний роз’яснити особі, яка складає заповіт про право на обов’язкову частку у спадщині малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатної вдови (вдівця) та непрацездатних батьків, які спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за Законом.
ЗАУВАЖТЕ!!! Складення заповіту не позбавляє вас права власності на майно, яке ви заповідаєте іншим особам. Спадкоємці зможуть отримати це майно лише після вашої смерті.
Складення заповіту не дає права спадкоємцям вимагати від вас передачі їм майна, права на проживання у вашій квартирі чи будинку до вашої смерті, чи виселення вас із житла, права користування земельною ділянкою тощо.
Уклавши заповіт, ви можете домовитись із спадкоємцями про надання підтримки у старості (грошей, догляду, допомоги по господарству), але ви не вправі вимагати цього.
В такому випадку єдиним засобом впливу на спадкоємців буде Ваше беззаперечне право на скасування заповіту чи призначення іншого спадкоємця.
Спадкування за законом – це право на спадщину після смерті людини переходить до тих осіб, які визначені в Цивільному кодексі України.
Спадкування за законом відбувається у таких випадках:
• померла особа (спадкодавець) не склала заповіту;
• спадкодавець скасував раніше складений заповіт і не залишив нового;
• у заповіті не зазначено все майно, яке належало цій особі (тоді спадкування за законом застосовується лише до того майна, якого нема у заповіті);
• заповіт в судовому порядку визнано недійсним;
• спадкоємці за заповітом померли раніше спадкодавця, а інших він не призначив;
• спадкоємці за заповітом усунуті від права спадкування;
Спадкування за законом здійснюється почергово залежно від близькості родинних стосунків між померлою особою та спадкоємцем.
Кожна наступна черга спадкоємців може спадкувати лише у тому випадку, якщо немає спадкоємців попередньої черги, або ж якщо вони відмовились від спадщини, не прийняли її, усунуті від спадкування.
Закон визначає 5 черг спадкоємців за законом.
Перша черга – діти, чоловік/дружина та батьки.
Діти спадкодавця є спадкоємцями незалежно від їх віку.
До спадкоємців першої черги відносять не лише дітей, які були живі на момент відкриття спадщини, але і дітей, які народилися живими після смерті спадкодавця. Відносять до першої черги і дітей, які народилися у не зареєстрованому шлюбі.
В той же час чоловік/дружина є спадкоємцями першої черги лише у тому разі, якщо вони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Друга черга - рідні брати та сестри, баба та дід.
До рідних братів і сестер відносять як тих, що мають обох спільних батьків, так і тих, що мають спільну матір або спільного батька.
Третя черга – рідні дядько та тітка.
Четверта черга – ті, хто проживав з померлим однією сім’єю не менше п’яти років до відкриття спадщини.
Для того, щоб встановити, що особи проживали однією сім’єю, необхідно довести, що вони спільно проживали, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки. Такими доказами спільного проживання можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування, про те, що спадкоємець фактично перед смертю проживав із спадкодавцем. Також доказами можуть бути реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або у будинковій книзі, та інші документи, які підтверджують факт спільного проживання.
П’ята черга – інші родичі до шостого ступеня споріднення, а також утриманці, які не були членами сім’ї спадкодавця.
Ступінь споріднення означає кількість народжень, що пов’язують між собою двох осіб, які перебувають в родинних відносинах.
Наприклад, батьки та діти належать до першого ступеня споріднення, баба/дід та внуки – до другого, рідні дядько та тітка – до третього.
До родичів четвертого ступеня споріднення належать діти рідних племінників померлого (двоюрідні онуки), а також двоюрідні дід та баба.
До п’ятого ступеня споріднення – діти двоюрідних братів і сестер, діти двоюрідних діда та баби, діти двоюрідних онуків та онучок спадкодавця (двоюрідні племінники та племінниці, двоюрідні дядьки і тітки, двоюрідні правнуки і правнучки)
До шостого – діти двоюрідних правнуків і правнучок, діти двоюрідних племінників і племінниць, діти двоюрідних дядька і тітки спадкодавця (двоюрідні праправнуки та праправнучки, троюрідні онуки та онучки, троюрідні брати та сестри).
Зміна черговості спадкування.
За взаємною згодою між собою спадкоємці можуть змінити черговість спадкування.
Для цього їм необхідно укласти між собою нотаріально засвідчений договір.
Такий договір має бути укладений не пізніше закінчення строку, призначеного для прийняття спадщини (6 місяців з дня смерті спадкодавця).
Також спадкоємцям необхідно подбати про те, щоб такий договір не впливав на інтереси інших спадкоємців, які не беруть у ньому участі. Наприклад, не можна, щоб в результаті укладення такого договору була зменшена частка спадщини спадкоємця, який не бере у ньому участі, або збільшено обсяг обов’язків, які він успадковує.
Також черговість спадкоємців може бути змінена і за рішенням суду. Це можливо у тому випадку, якщо встановлять, що найближчі родичі спадкодавця ухилялися від своїх обов’язків по догляду за ним.
В такому разі суд може надати право на спадкування іншій особі, яка належить до спадкоємців за законом, але до спадщини не закликалася, за умови якщо ця особа тривалий час опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який перебував у безпорадному стані.
Спадкоємці однієї черги спадкують після померлого у рівних частках.
Наприклад, помер чоловік, у якого залишились дружина, син, та мати. В цьому разі кожен з них отримає по 1/3 частині від майна, яке належало чоловіку.
Спадкування за правом представлення.
Деколи трапляються такі випадки, коли особа (спадкоємець за законом не залежно від черги) помирає ще до моменту відкриття спадщини. В такому випадку інша особа заступає її місце та успадковує те, що належало б померлому спадкоємцю. Спадкування за правом представлення можливе за таких умов:
спадкодавець не склав заповіт;
спадкоємець за законом помер до відкриття спадщини, тобто до дня смерті спадкодавця або одночасно з ним;
спадкоємець, якого представляють, за життя не був усунутий від права спадкування.
Наприклад, у спадкодавця (діда) залишилося двоє внуків померлого раніше сина та рідна дочка. В цьому випадку дочка отримає ½ спадщини (як спадкоємець першої черги), що залишилась після діда (її батька), а онуки – по ¼ ( оскільки його син, якби був живий, також успадкував би ½ після батька).
Звертаємо увагу, що законодавство час від часу змінюються, тому представлений зміст носить рекомендаційний характер. Вирішення окремих ситуацій потребує консультації фахівця.

[Юлія Вікторівна]

Є такі випадки, коли позбавляють права на спадкування?

[Юр.Кон.ВКМНАУ]

Так.Таке можливо у тому разі якщо:
• Спадкоємець умисно позбавив життя спадкодавця чи іншого спадкоємця, або вчинив замах на вбивство. При цьому не має значення, з якою метою були вчинені такі дії, а також їх результат. Але, з цього правила є виключення. Так, спадкоємець, який вчинив замах на життя спадкодавця, може знову набути права на спадщину, за умови, якщо спадкодавець зазначить про це у заповіті. Такий заповіт має бути складено вже після того, як спадкодавець дізнався про вчинення замаху.
• Спадкоємець умисно перешкоджав скласти заповіт, змінити його або скасувати. Такі дії обов’язково мають бути вчинені умисно, а це може бути встановлено лише в судовому порядку.
• Батьки позбавлені батьківських прав на момент смерті своєї дитини. Це правило діє у тому випадку, якщо судове рішення про позбавлення їх батьківських прав було у силі на час відкриття спадщини.
• Батьки або діти ухилялися від свого обов’язку щодо утримання спадкодавця. Для встановлення цієї обставини необхідно звертатися до суду.
• Встановлено судом, що спадкоємець не надавав допомогу спадкодавцю, який перебував у безпорадному стані (через хворобу, вік, каліцтво). До цієї групи спадкоємців належать, наприклад, опікун, піклувальник, другий з подружжя, дід, баба, повнолітні онуки, правнуки, брати та сестри.
• Чоловік та дружина один після одного, якщо шлюб між ними визнаний недійсним. Однак, якщо рішення про визнання шлюбу недійсним прийнято після смерті одного з подружжя, то за другим з подружжя, який не знав і не міг знати про перешкоди щодо реєстрації такого шлюбу, суд може визнати право на спадкування в спільному майні подружжя.

[Юлія Вікторівна]

Після смерті матері мій батько жив з жінкою цивільним шлюбом 15 років, чи має вона і її син громадяни Росії, успадковувати його майно оскільки він помер. Колишня співмешканка затверджує що син у неї від мого батька! Чи належить їй частина спадку, або її сину.

[Юр.Кон.ВКМНАУ]

Якщо немає заповіту, то тоді успадковуєте тільки ви. Проте? якщо вона (співмешканка) зуміє довести? що батьком її сина є ваш батько, тоді спадок ділитиметься між вами і її сином. Встановлення батьківства можливо через суд, або якщо при народженні дитини ваш батько був записаний батьком цієї дитини.